Поняття смерті стало хвилювати людину, з тих пір як він усвідомив себе Homo Sapiens, тобто людиною розумною, тобто став ховати своїх померлих. Людина — це єдина жива істота, на землі знаюче про смерть, але її значення, ще не усвідомлює, повною мірою. Смерть усвідомлюється тільки тими життями, які мають самосвідомість, і на превеликий жаль невірно розуміється тільки людськими істотами.
Що там за завісою, якщо там інше життя або все закінчується тут? Ці споконвічні запитання ставлять собі мільйони поколінь людей, і кожний з них одержує саме ту відповідь, яка гідна його рівня усвідомлення вічності. Для кого – смерть це кінець усьому, а для кого – це всього лише черговий етап у його особистій еволюції. Смерть для більшості людей, незалежно від їхнього світорозуміння, представляє собою просто непояснене явище, що нагло вторгається в їхнє особисте життя, що й руйнує всі їх плани на майбутнє.
Що ж таке смерть? І чому переважна більшість людей, так панічно боїться смерті, що готове піти на все, щоб відтягнути її хоч на годину. У чому причина такого первісного страху? Основних причин дві, хоча Аліса А. Бейлі у своєму трактаті « Про сім променів» вказує їх аж сім, але все таки тільки дві з них я б віднісні до основних, тому що вони властиві переважній більшості жителів планети Земля. Перший і основний — це жах невідомого й невизначеного, що очікує нас після смерті. Через завісу смерті не вертався ще не один смертний, і ця невідомість лякає нас. І другий — це те, що ми ототожнюємо себе із цим фізичним тілом.
Втрата нашого фізичного тіла викликає в нас звірячий страх, що разом з тілом ми втратимо свою індивідуальність і перестанемо існувати як особистості. Те, що з такою працею ми збирали все своє життя, може зникнути для нас в один момент. Страх цієї втрати змушує нас так марне чіплятися за наше нікчемне життя. Наш страх перед cмертю, породжений нашим жахливим неуцтвом, нашим повним незнанням істини, яку приховує cмерть. Це відбувається тому, що більшість людей вважають себе тим зовнішнім тілом, яким вони мають і тому думають, що з руйнуванням цього фізичного тіла вони також перестануть існувати. Багато, знаючи початок і бачачи лише один свій кінець, проживають своє життя безцільно, по дрібницях розтрачуючи роки й витрачаючи неймовірну енергію на нагромадження ілюзорних і непотрібних цінностей.
Смерть буде вселяти свій прадавній жах таким людям доти, поки їх свідомість буде ототожнювати себе із цим тілом. Але як тільки ми усвідомлюємо себе душею, ми зрозуміємо: що смерті ні, є лише тимчасовий перехід на інший план буття в процесі вічної еволюції нашої душі. Аліса А. Бейлі у своєму трактаті про сім променів пише; « Смерть наступає для конкретної людини, у звичайному змісті цього слова, коли з фізичного тіла йде воля до життя і її місце займає воля до відділення». Я повністю згодний із цим її трактуванням смерті, хоча визнаю, що вона не може стовідсотково підходити під усі випадки смерті. Адже бувають і випадки раптової смерті, коли воля до життя ще досить сильна, але отут уже діють зовсім інші кармічні закони, досить складні для розуміння через те, що ми не знаємо причин їх дії. Як правило, ці причини приховані в минулих життях і недоступні для розуміння абсолютної більшості людей, тому такі смерті виглядають для них несправедливими. Хоча закон карми абсолютний і слушний, навіть якщо вбита трирічна дитина, як би жорстоко це не звучало, вона це заслужила.
Смерть залишається й тепер такою ж неминучою істиною, як і колись. Вона коштує за спиною кожного з нас, і ніхто не може врятуватися від неї або уникнути її холодного подиху. Смерть – процес, зворотний народженню. Народження – це втілення свідомості, смерть – його разутілювання, але в обох випадках свідомість переходить із одного стана в інше. Ледь народившись, ми вже присуджені вмерти, тому що народження — це перший крок до смерті. Рух до смерті невблаганний. Воно ніколи не припиняється. Ми починаємо вмирати з моменту народження. У свій час я любив задавати людям одне питання; «У чому причина смерті всіх живих істот»? Більшість називала загальноприйняті причини, старість, хвороби, нещасні випадки й таке інше й лише незначна меншість могла дати правильну відповідь. Хоча сама відповідь настільки очевидна, що лежить на поверхні й коли я називав його, усі люди погоджувалися з ним і дивували, як це вони самі до цього не додумалися. Сама відповідь дуже проста; «Причина смерті – народження».
Адже ні хто не буде сперечатися, з першим очевидним фактом, що всі ми народилися, а так само й з іншим очевидним фактом, що всі ми в остаточному підсумку колись помремо. Ці дві речі очевидні для всіх людей, незалежно від їхнього віку, раси, віросповідання, усе інше може мінятися. Лише народження й смерть залишаться незмінні, поки існує людство. Можливо, незабаром ці поняття придбають інші значення, але люди як і раніше будуть народжуватися й вмирати. В одному із самих прадавніх релігійних трактатів Бхагават Гіті (гл.2 ст.27) написане; «Той, хто народився, обов'язково вмре, і після смерті обов'язково знову народиться. Тому не слід віддаватися скорботи, виконуючи свій борг».
У переважної більшості людей свідомість блокується в момент їх переходу, тобто вони перестають пам'ятати свої минулі втілення. Їхній життєвий досвід не зникає, але він переходить із області свідомого в область підсвідомого, і в новім втіленні починає усвідомлюватися на рівні інстинктів і талантів. Лише не багато з адептів можуть свідомо зберігати ясність розуму в момент переходу – це і є справжнє безсмертя. Саме так і описує справжнє безсмертя Дон Хуан маг і чарівник із книг відомого містика Карлоса Кастанеди. Спроба зробити безсмертним фізичне тіло, абсолютна дурість, не можна зупинити перебіг часу. Добийтеся збереження ясності свідомості в момент переходу, і ви станете воістину безсмертним. Саме до такого безсмертя прагнули найбільші присвячені землі. Для тих, хто ще при житті розгадав для себе таємницю cмерті, усвідомлене вмирання є Присвятою, що наділяють здатністю надалі існуванні свідомо управляти процесами Народження (прояву) і Смерті (разутілювання).
Є маса легенд про так званих «пігулках безсмертя», хоча ви самі прекрасно розумієте, що фізичної таблетки безсмертя в природі не існує. У лайя йоги є навчання, називане «кая кальпа» і «расаяна» які допомагають йогам на довгі роки й навіть тисячоріччя зберігати життя їх фізичного тіла, але зробити їхніми безсмертними вони однаково не можуть. Згідно з навчанням даоских мудреців, дійсне безсмертя полягає в тому, що б виплавити в собі «пігулку безсмертя», тобто зберегти ясність свідомість у момент смерті. У цьому вам може допомогти знаменитий тибетський трактат «Бардо Тедол» або як його ще називають «Тибетська книга мертвих». Існують і більш прадавні джерела за правилами вмирання, наприклад «Єгипетська книга мертвих». Правда всі вони написані езотеричною мовою й здебільшого будуть малозрозумілі основній масі читачів. Так цього від них і не потрібно, тому що вони писалися для обраних, для тих, хто прагнув зрозуміти суть смерті. Більшість людей свідомо уникають розмов про смерть, тому – що згадування про смерть викликає в них реальні відчуття власної кончини. Їм здається, що говорячи про смерть, вони наближають свою – це звичайно дурість. Розмови про смерть не наближають вашу смерть, але роблять її більш ясної – це факт.
Сучасна наука досить багато знає про процеси пов'язаних з вмиранням, але вона дотепер не може дати відповідь: що — же відбувається з нашою свідомістю після смерті фізичного тіла? Момент же, коли більшість функцій організму перестають вимірятися приладами, прийнято називати «моментом Смерті», але це стосується тільки фізичного тіла, а що ж у цей момент відбувається з нашою душею? На це питання намагається дати відповідь книга доктора Раймонда Моуди «Життя після життя». У ній описана достатня кількість посмертного досвіду, що б більша частина читачів задумалася про це.
Тепер давайте небагато поговоримо про саму смерть. Існує кілька ознак швидкої смерті, вони бувають двох видів, психологічні й фізичні, усі вони досить добре описані в таких книгах як «Чжуд – Ши», «Бардо Тедол», «Мистецтво вмирати». Ми розглянемо лише ті які можуть визначити більшість людей. Почнемо з найголовнішого психологічного — це відсутність бажання жити. Процесом смерті управляє наше бажання, так само, як і іншими життєвими процесами. Очевидний факт, що при відсутності волі до життя смерть неминуча. Відсутність волі до життя запускає механізм смерті. Одні роблять це свідомо, інші просто втомилися жити.
На цей випадок є одна цікава притча. Олександр Македонський запитав придворного мудреця; « Доки слід жити людині», і той відповів: « Людині слід жити доти, поки він не порахує, що вмерти краще, чим жити». І це, щоправда, кожний сам вибирає собі ту грань, до якої він прагне жити. Поки у вас є мета в житті ви будете жити. Подивитеся на приклад деяких батьків, вони живуть поки їхні діти або онуки потребують їхньої допомоги, але як тільки така допомога перестає бути потрібна, вони швидко вгасають. Це трапляється тому – що вони не можуть перемінити свої пріоритети. У них була одна мета в житті це їх діти й коли вона пішла, вони не можуть знайти іншу, а залишившись без мети, втрачають волю до життя й швидко вмирають.
Дуже цікавий у змісті прийняття смерті кодекс « Буші До», кодекс честі японських самураїв. Там є спеціальний розділ називаний «Особою до смерті». Приведу лише кілька висловлень, але й цього буде цілком достатньо, що б зрозуміти, який глибинний зміст прихований у цьому розділі; «Дійсна хоробрість полягає в тому, щоб жити, коли правомірно жити, і вмерти, коли правомірно вмерти. Чіплятися за життя, коли прийшла смерть негідно справжнього воїна. Зробити чіткі останні заяви – обов'язок дійсного воїна. У справах повсякденних помніть про смерть і зберігай це слово у своєму серці. Коли твоя думка постійно буде обертатися близько смерті, твій життєвий шлях буде прямий і простий. Ті, хто тримається за життя, вмирають, а ті, хто не боїться смерті, живуть. Усе вирішує дух. Якщо готовий вбивати, виходить, готовий і вмирати.Буші До – Шлях воїна – означає смерть. Коли для вибору є два шляхи, вибирай той, який веде до смерті».