Медитація. Звук. Сприйняття миру слухом відкриває для людини шлях духовного самоусвідомлення через відчуття. Якщо всесвіт породжений звуком, чи можливо доторкнутися до цього початку?
Звуки дають нам шанс зрозуміти тишу. Нічого не робити, тільки слухати. Тиша приходить у звучанні. Рано або пізно. Ми чуємо спів птахів або гул мотора, музику, подув вітру… Ми вибираємо найбільш приємну для нашого тіла хвилю, будь-який звук.
— Із заплющеними очима ( для максимального занурення у звук) ми концентруємося на обраній звуковій хвилі.
— Усі асоціації поступово залишають нас. Ми не оцінюємо якість звуку. Його тембр, висоту, симпатію до нього… Ми занурюємо у звук. Ми – звук.
— Розслаблення. Внутрішній діалог зникає.
— Тиша
Танок тіла. Руху приходять самі. Як тільки ми занурюємо у звучання й безмовність, як тільки зникає розум. Оцінок і асоціацій більше ні, ми – звук, танок. Тиша.
Медитація. Погляд. Злетіти до хмар просто.
Вибираючи об'єкт або пейзаж, ми поступово танемо в ньому. Кілька хвилин і об'єктно-предметний зв'язок зникає. Світло, кольори, форми… усе єдине. Немає ніякої інформації. Ми розтоплені там, де прагнемо бути. Усі що ми бачимо: небо, вулиці, ліси, людей, картини… Усе перетворюється в привід до порожнечі, до природи нашого спокою.
Медитація. Запах. Тіло здатне відчути сприятливі заходи. Це його природа. Запах обраний і ми вдихаємо. Легені наповнюються теплим золотавим світлом. При видиху ця хмарина висвітлює все тіло. Ми вдихаємо й видихаємо знову – більше й більше світла. Спостерігаючи подих і концентруючись на заході, ми втрачаємо розум. Ми безурозумні, нас наповнює світло.
Медитація всюди. Нижні чакри перестають «турбувати», якщо смак їжі – сприятливий і секс медитативний. Милостивий смак стає божественним нектаром для нас. Секс як розчинення й розтоплювання его стає для нас молитвою. Усвідомлення себе відкриває нам нескінченність, тишу й ми перебуваємо в любові.